свіжі рішення в створенні фільмів

Перегляд

3.11.2015

Українські кінопродюсери готові відзняти фільмів на 3 млрд грн

Заборона на російську кіно – і телепродукцію добряче попсувала нерви і бізнес-плани топ-менеджерів телеканалів, але для незалежних продакшн-студій виявилася цілком оптимістичною новиною. Українські продюсери впевнені, що зможуть замінити імпортний російський продукт. Своїми думками поділилися засновники незалежної кінокомпанії Fresh Production Юлія Чернявська та Олег Щербина з кореспондентом ділового видання «Контракти».

К: Чи вважаєте ви, що заборона на трансляцію російської продукції останніх років сприятиме відродженню української кіноіндустрії?

Олег Щербина: Безумовно, заборону російського телесеріального продукту приведе до позитивних змін на ринку українського кіновиробництва. У довоєнний час Україна імпортувала телевізійного кіно і серіалів на суму близько 2,8-3 млрд грн на рік. Тому ми повинні розглядати розвиток власного виробництва як імпортозаміщення, зниження дефіциту торгового балансу країни та створення нових робочих місць. Створення повноцінного ринку кіновиробництва, як для телебачення, так і для кінотеатральної дистрибуції, дозволить працевлаштувати до 5-6 тис осіб. Крім того, відмінності в ментальності українців і росіян все більше проявляються з плином часу, що пройшов після розпаду СРСР. Я впевнений, що високий глядацький інтерес до продукту, орієнтованого на внутрішній ринок, протягом найближчих років продемонструє переваги подібної «локалізації» і принесе дивіденди тим телеканалам, які зуміють скористатися цією ситуацією.
К: Чи здатні українські продакшени максимально швидко наповнити бібліотеки каналів? Та чи буде цей продукт гідної якості?

Олег Щербина: За останні 10 років в Україні була створена якісна індустрія виробництва теле – і кіноконтенту. Безумовно, потрібен деякий час – близько двох-трьох років – для повної адаптації взаємодії телеканалів і місцевих виробничих компаній, а також для того, щоб підготувати кадри для індустрії, але, в цілому, українські продакшени готові повністю забезпечувати внутрішні потреби високоякісним продуктом.
К: На конференції KIEV MEDIA WEEK неодноразово називалася цифра 20 тис доларів – це та сума, яку можуть виділити українські телеканали на виробництво однієї серії. І багато продюсерів заявляли, що за цю суму можна зняти гідний продукт тільки при великому везінні, але стабільно отримувати якість і рівень, до якого звик український глядач неможливо. 20 тис доларів – справді недостатня сума?
Олег Щербина: 20 тис дол. за епізод – сума недостатня для виробництва кінопродукту для телебачення. Але необхідно пам’ятати, що в Україні склалася економічно неефективна бізнес-система медіа холдингів, яка привела до створення дублюючих один одного телеканалів. Не дивно, що для утримання
«зайвих» телеканалів потрібна фінансова дотація, в тому числі і створення власного контенту. Я вважаю, що в найближчі роки ситуація на ринку не зміниться і вартість виробництва буде формуватися під впливом кількох факторів – стану ринку праці, конкуренції між каналами і розміром фінансової дотації.
К: Чи ми можемо повторити успіх Естонії або Норвегії, наприклад, де до 80% телеефіру заповнено вітчизняними серіалами і найкасовіші фільми теж місцевого виробництва. І що для цього треба зробити?
Олег Щербина: З досвідом Естонії не дуже добре знайомий, але, виходячи з власного бачення розвитку ситуації, думаю, що протягом декількох років Україна практично повністю перейде на продукт власного виробництва.
К: Чи є в Україні кіноактори-зірки, які можуть забезпечити успіх фільму?

Юлія Чернявська: В Україні є достатня кількість акторів, які в найближчому майбутньому стануть повноцінними зірками. У попередні десять років в Україні практично не знімали фільми для прокату, а в телесеріалах українські актори грали другі ролі. І не мали можливості проявити свої таланти. Але зараз ситуація змінюється в кращій бік.
К: Дійсно наявність зіркових імен на афіші визначає касовий успіх фільму?
Юлія Чернявська: Зоряні імена – це тільки одна зі складових успіху. Глядач хоче побачити захоплюючий кінофільм. Виробництво якісної кінострічки вимагає об’єднаних зусиль всієї команди, і насамперед – режисера-постановника.
К: Наскільки я знаю, зараз триває кастинг в серіали «Потрійний захист» і «Військовий госпіталь», які будуть транслюватися на каналі «Україна». Великий конкурс на місце?
Юлія Чернявська: Ми переглядаємо велику кількість кандидатів і дуже уважно ставимося до утвердження акторів. В цьому відношенні можна сказати, що – так, конкурс великий. Більш того, для заявлених серіалів прагнемо знайти як можна більше нових обличь, а для вже відомих на ринку акторів – більше нових образів і амплуа. Це непроста, але захоплююча робота, результати якої, дуже сподіваємося, порадують глядача.
К: А дефіцит в акторах відчуваєте? І на які ролі?
Юлія Чернявська: Найбільш дефіцитними для України, як і раніше залишаються образи головних героїв – чоловік і жінка середнього віку, років 35-ти.
К: Ви перезапускаєте фільм «Урсус. Каказский бурий ведмідь». Це досить бюджетний проект, який підтримують відразу кілька країн. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цей проект.
Юлія Чернявська: Кінофільм «Урсус» – це найбільша українська ко-продукція. Виробництвом картини займаються кінокомпанії відразу з чотирьох країн: «Geopoly Film» Болгарія, «О-Studio» Грузія, «Aktis Film Production» Німеччина і «Fresh Production» Україна, за підтримки національних кіноцентрів. В Україні, наприклад, фільм підтримує і фінансує на партнерських умовах Держкіно. Головні ролі у фільмі грає трійка блискучих акторів – французька актриса Жозефіна де ла Бом («Rush», «Kiss of the Damned» та інші), грузин Ніка Тавадзе і українець Богдан Бенюк. Крім того, у фільмі задіяні актори з різних країн: німець Крістіан Ульмен, француз Джордж Коррафас («Escape from LA», «Горець» (TV Series), «Christopher Columbus»), болгарська актриса Ілка Зафірова, азербайджанець Заур Шафієв, українець Микола Вересень та інші. Роль ведмедя Чоли виконує дресирований іспанський ведмідь Тіма, відомий спільною роботою з Андресом Іньєстою в рекламних роликах Gol TV. Зйомки проходили в Україні, Болгарії та Грузії. Тепер ми перебуваємо на завершальному етапі виробництва картини. У лютому наступного року буде проведений завершальний етап зйомок в Берліні і в Києві. Це стало можливим завдяки співпраці з Медіа Групою Україна, яка приєдналася до проекту в якості інвестора і медіа партнера. Також підтримку фільму надає дипломатичний корпус України і Грузії.
К: Проект масштабний, але поки швидше разовий. Як ви вважаєте, ко-продакшн – це мрії чи реальність української кіноіндустрії?
Олег Щербина: Ко-продакшн – це один із сегментів кіноіндустрії. Він ніколи не може замінити продукт, призначений для внутрішнього виробництва. Це пов’язано з тим, що будь-яке мистецтво, по суті своїй, є відображенням зовнішньої реальності. Тому, ко-продукція не може замінити виробництво продукту для внутрішнього споживання в Україні, ні в будь-якій іншій країні. Це всього лише частина індустрії. Важлива, але частина.
К: Які схеми ко-продакшену ви вважаєте реальними для нас? Поки що, наскільки я розумію, західні партнери за нами не ганяються?
Олег Щербина: Інтерес до ко-продукції з Україною на Заході існує. Але необхідно розуміти, що європейські країни вже багато років співпрацюють разом. Створено величезну кількість інструментів – фінансових, маркетингових та освітніх, які об’єднують європейських кінематографістів, що регулюють їх діяльність і допомагають їм у міжнародному співробітництві. Україна тільки зараз починає інтегруватись в цю систему. Цей процес вимагає часу і певного фінансового ресурсу. Тому на цьому етапі лише деякі українські продакшн-компанії можуть дозволити собі займатися підготовкою ко-продукційних проектів, так як це займає близько двох років підготовки і вимагає додаткового і часом дуже суттєвого фінансування. Крім того, ко-продакшн вимагає більш високого рівня логістики і комунікацій. На мій погляд, розвиток міжнародного ко-продакшену – це питання часу.
К: Можна продавати зняті в Україні фільми на інші ринки? Який це повинен бути продукт?
Олег Щербина: Це залежить від конкретного продукту. Не можна дати якийсь універсальний рецепт для успішного експортного кіно – або телепродукту. Єдине, що безсумнівно – для успішної діяльності на зовнішніх ринках Україна зобов’язана працювати над створенням позитивного іміджу країни та її привабливості. Це відноситься не тільки до просування будь-якого українського продукту – і матеріального, і нематеріального, але і до залучення інвестицій для створення цього продукту. На жаль, державну політику в цьому напрямку визнати успішною навряд можливо.
К: Кинопродакшн в Україні – це бізнес чи хобі? Є конкуренція в галузі?
Олег Щербина: Виробництво кіно в Україні – це точно не хобі. Це початковий етап розвитку бізнесу, з усіма його особливостями – як ризиками, так і видатними можливостями. Мій досвід співпраці з європейськими партнерами – в Італії, Німеччині, Польщі, Болгарії, Греції, Грузії та інших країнах – дає мені підстави вірити, що протягом десяти років в Україні буде збудована потужна індустрія виробництва кіно – як для кінотеатрального показу, так і для телебачення.
К: Чи можуть бути успішними незалежні від великих телегруп продакшени?
Олег Щербина: Я впевнений, що успішними можуть бути тільки незалежні продакшени. На мій погляд, майже неможливо організувати високоефективне довгострокове кіновиробництво всередині каналу. Інше питання, що повноцінне функціонування галузі можливе тільки в тісній співпраці з телеканалами. Причому, мова йде не тільки про медіа підтримку, але і про глибокі комунікації при аналізі глядацьких симпатій і настроїв, а також – консультації при формуванні
стратегічних рішень.
К: На яких умовах будується співпраця кінопродюсерів і кинодистрибуторов? Чи справді в Україні критично мало кінотеатрів для того, щоб зробити касу бюджетного проекту?
Олег Щербина: Зараз рано аналізувати відносини дистриб’юторських та продакшн-компаній. Вони знаходяться в дуже ранній стадії розвитку. Можна відзначити зацікавленість прокатників в українському кіно і готовність до співпраці. В цілому, для успішної реалізації кінопроекту необхідне об’єднання зусиль всіх трьох учасників ринку – компанії-виробника, телеканалу і дистриб’ютора. Всі розуміють, що така синергія необхідна, залишилося лише реалізувати спільні сподівання.