Процеси загострені і все традиційне ламається миттєво — Олег Щербина та Юлія Чернявська, Fresh Production Group

Проект “Знято в Україні” побував у гостях у Fresh Production — компанія не так давно почала обживати колишній заводський цех на території “Ленінської кузні”. І робить це дуже активно. На першому поверсі йде будівництво павільйону для великого серіального проекту “Військовий госпіталь”, а на другому можна почути італійську мову — два тижні тому в Києві почалися зйомки фільму “Ізі”, який став першим спільним кінопроектом України та Італії (детальніше про це — тут).

Про те, які перспективи відкриваються перед українським кінобізнесом, і в той же час — які серйозні ризики йому погрожують у складний час економічної кризи, про нові проекти і нові правила гри ми говорили з Олегом Щербиною, головою правління Fresh Production Group і генеральним продюсером Юлією Чернявською.

- Олеже, почну з традиційного питання, яке задаю всім співрозмовникам проекту “Знято в Україні”: кіноіндустрія — вона у нас є, або її у нас немає?

Олег Щербина: Моя відповідь однозначна — є, з однієї простої причини: ось перед вами ми — Fresh Production, які з 2005-го року займаються тільки кінобізнесом, іншого у нас немає — живемо тільки з кіновиробництва і супутніх технологічних і технічних послуг для телебачення та кіно (оренда обладнання та створення спецефектів).

- Тобто хворий швидше живий, ніж мертвий… Тоді, якщо продовжити метафору, в якому стані знаходиться “тіло” сьогодні?

Олег Щербина: Виходить зі стану шоку. 2014 рік був дуже болючим для більшості продакшнів і телеканалів, а перша половина 2015 року була продовженням 2014-го. Причини зрозумілі: війна, економічна криза, шок від девальвації гривні. В цей період практично не було виробництва, я маю на увазі саме кіно — того, що вироблялось за підтримки Держкіно. На телебаченні ще закінчувалися деякі спільні з Росією проекти, але в цілому ситуація і там була важкою.

- Вважаєте, що зараз починається новий цикл?

Олег Щербина: Так, ми починаємо працювати в нових умовах, в новій зміненої реальності. І ця реальність така, що російського ринку, загалом-то, немає.

- Тобто ви російський ринок не розглядаєте взагалі? А який був досвід роботи з росіянами — більше позитиву чи негативу?

Юлія Чернявська: Крайній досвід роботи для російського ринку у нас був в 2009 році. Ми дуже багато і успішно працювали для російського ринку і це був, безумовно, позитивний досвід. Однак на сьогоднішній день для нас, як і для багатьох інших кінокомпаній, цей період закрито. На даному етапі взаємодія з Росією ускладнено безліччю факторів: від економічних до соціально-політичних. Ми взяли цю ситуацію і постаралися переорієнтуватися. Наприклад, для нових серіалів, які ми готуємо спільно з телеканалом “Україна”, залучали акторів з Литви та Латвії, докладно вивчали польський, грузинський і чеський ринки.

- Виходить, що років сім тому, переставши орієнтуватися на Росію, ви виявилися більш підготовленими до нинішньої ситуації. І якщо вже заговорили про незалежність… У чому наш продакшн дійсно незалежний сьогодні? Що ми навчилися робити на європейському рівні, а де у нас великі провали?

Олег Щербина: Рівень кіновиробництва в Україні реально дуже високий, але ситуація, як і з багатьма галузями в нашій країні… Наприклад, у нас крутий космос, але не кращий в світі, в Америці він краще. У нас круте авіабудування, але воно не найкраще в світі. Те ж і з кіновиробництвом. Так, наша кіноіндустрія набагато слабкіше, ніж в Голлівуді, але в цілому вона європейського рівня.

- Робота на масштабних російських серіалах допомогла відточити майстерність?

Юлія Чернявська: Важливо відзначити один момент: ми не працювали у виробництві російських серіалів, ми виробляли український продукт, орієнтований на два ринки — російський і завжди на український. Якщо говорити про майстерність, активна взаємодія з російським ринком дозволяла нам знімати багато, а значить нарощувати рівень майстерності. Але не тільки свого, але і в цілому всієї індустрії телесериального виробництва — і в Україні, і в Росії в тому числі. Дійсно, наші кінокомпанії часто виробляли саме масштабні серіали, в яких мали можливість працювати російські актори, режисери та оператори. У всякому разі, ми саме з цієї точки зору дивимося на цю ситуацію.

- Знаю, що зараз у вас два великих спільних міжнародних проекту — “Урсус” з німцями, болгарами та грузинами і нещодавно розбивали тарілку по-італійськи, почавши зйомки фільму “Ізі”. Так в чому наша сила, якщо порівнювати з європейськими професіоналами? До речі, у знімальних групах цих проектів кого більше наших або іноземців?

Олег Щербина: Якщо говорити про “Ізі”, то там сценарист і режисер італієць, а всі інші — наші. Це перша українсько-італійська офіційна ко-продукція. І я можу сказати впевнено, що рівень продакшну в Україні — адміністративний, технічний, творчий, з точки зору режисури, оператора, художника-постановника — це абсолютно міцний рівень Німеччині, Франції, Італії. Наші люди, наші фахівці не гірше. І виявляється, що більшість фахівців володіє англійською мовою і легко спілкується з колегами на тому ж рівні.

- А чи є у нас щось “своє”? І чи потрібно це “особливе, національне, локальне” в світі з відкритими кордонами? Не сприймається воно як “шароварщина”?

Олег Щербина: Вже давно немає ніякої “шароварщини”.

- А для мене “шароварщина” — це перелік заборонених фільмів, не через пропаганду в них війни, національної ворожнечі і армії РФ, а тому що в них давним-давно знімався хтось, який підписав колективний лист, схвалюючий дії Путіна в питанні “кримнаш”. “Паровозик Тишка”, наприклад, в цьому списку… Але я про інше, про провінційність…

Олег Щербина: Провінційність є. Ми, на жаль, довгий час були провінцією і тільки зараз починаємо розуміти себе. Якщо говорити про самоідентифікації, чому телевізійний продукт схожий в першу чергу на російський — тут два фактори. По-перше, українці починають усвідомлювати себе як окрему націю. І, природно, поки ти сам не розумієш, хто ти, ти не можеш створити “свій” продукт. Тому що продукт, мистецтво — це завжди відображення в дзеркалі. По-друге, весь цей час українська аудиторія в телевізорі дивилася однотипний російський продукт і зараз не можна так різко зробити зміни.

- Це як смакова добавка?

Олег Щербина: Так, є звичка. Але ця ситуація буде змінюватися. У кінопроектах, над якими ми працюємо для каналу “Україна” — “Чорна квітка”, “Потрійний захист” або “Військовий госпіталь” — показується Київ, вся символіка, всі локації впізнавані. Ми говоримо прямо, що це ми. Україна більш вільна країна, ніж Росія. Ми дозволяємо собі говорити те, що заборонено в Росії. І це буде потихеньку-потихеньку розводити нас. Сьогодні фактично ми знаходимося в точці розділу ринку виробництва — це якщо говорити про телевізійному сегменті і про ідентифікацію.

- Наскільки це тривалий процес?

Олег Щербина: прискорені процеси і загострені до межі. На сьогоднішній день ми розуміємо, що все традиційне ламається миттєво. Пройде два-три роки і Україна і Росія стануть настільки різними державами… А люди все одно хочуть дивитися своє. Як тільки українці повністю усвідомлюють свою відмінність, вони будуть вимагати цього і від телебачення. Тому що воно, з одного боку, формує смак, безумовно, а з іншого — дає те, що потребує глядач. Люди змінюються — змінюється телебачення, змінюється телебачення — змінюються люди, і так по колу.

- А телебачення, по-вашому, як швидко прийде в себе після стресу?

Олег Щербина: Телеканали понесли великі фінансові збитки в минулому році, їх можливості зараз обмежені і їм вкрай важко створювати власний продукт. Але ринок реклами відновився набагато швидше, ніж передбачалося. Нещодавно пройшла інформація про те, що січневі продажі заповнюваності ефіру були найкращими за останні 5 років. Український ринок, як і український народ, демонструє чудеса виживання і відновлення після всіх стресів. Ми дуже сильна нація, дуже енергійна і дуже талановита. Тому я не боюся якихось дуже негативних наслідків від заборони російського продукту на телебаченні. Керованість каналів достатня для того, щоб пережити цю ситуацію і дуже швидко адаптуватися. Щодо ринку кінопрокату — думаю, що буде зніматися кілька великих мейнстрімових проектів в рік з серйозними бюджетами.

- Що значить “серйозний бюджет”?

Олег Щербина: Серйозний бюджет для України — це не менше $3 млн на виробництво картини. І по-хорошому, у нас повинно бути шість фільмів з таким бюджетом, здатних конкурувати з американським кінематографом. Щоб прем’єри були раз в два місяці.

- Ще кілька років тому українське кіно дивилася невелика група людей, що змінилося останнім часом? Помічаєте “маяки”, які сигналізують, що масовий глядач наших фільмів — це не фантазія?

Олег Щербина: В кінотеатрах є дві активні аудиторії: молодь від 12-14 до 27, причому дівчата активніше. Або другий сегмент, який з’явився пізніше — люди 35-45. Ці глядачі споживають фільми а-ля “Про що говорять чоловіки” і там більш активні чоловіки. Це комерційні аудиторії, і якщо ви робите продукт під них, ви можете розраховувати на успіх. Але якщо ви робите фільм з яскраво вираженою національною естетикою, такий як “Поводир”, то дивитися його приходять родинами. А це десь +15-20% до каси в цьому сегменті. Така ж історія була на “Той, хто пройшов крізь вогонь”. Я особисто був у залі і бачив, як публіка приходить родинами з семи-десятирічними дітьми. Цей фактор дуже важливий. Що стосується телебачення, то ми повинні створювати українські серіали чи фільми на українську тематику з українськими героями та українськими локаціями. З вже більш вільною інтерпретацією, але поки ще в звичному жанрі. І поступово відходити від стереотипів, що склалися.

- Кажуть, що криза — це чарівний пендель, він змушує шукати нові можливості, спонукає до інновацій тощо. Згодні?

Олег Щербина: Я абсолютно впевнений, що криза не є можливістю. Криза руйнує стару систему, після якої виникає можливість. Але можливість завжди пов’язана з зростанням. Тобто момент кризи — це завжди момент, коли ти або втримаєшся, перехворієш, перебудуєшся і почнеш працювати, або ні. Кризові явища — це можливість тільки для аферистів, стерв’ятників. Для тих, хто є творцем, криза — це завжди удар. Безумовно, він очищає ринок від структур, які вже не відповідають часу. Але дуже часто в м’ясорубку потрапляють ті, хто взяв кредит і успішно розвивався. Можливості з’являються після очищення системи. Тому я би дуже обережно ставився до цих речей.

- Що ефективніше в кінопродакшне — невеликі компанії, що залучають фахівців у залежності від проекту, або великі структури, де все своє?

Олег Щербина: Майбутнє належить швидким і дуже динамічним компаніям. Не важливий її розмір, вона повинна бути максимально відкритою для ринку, повинна максимально вбирати в себе інформацію, мати велику кількість контактів. Велика структура не може організувати ефективне управління. А особливо в умовах, коли миттєво змінюються технології: камери застарівають протягом півроку, зараз на підході зміни світлового обладнання, систем стабілізації, операторської техніки.

Якщо говорити про Fresh Production, то ми, з одного боку, співпрацюємо з конкретним телеканалом, який є великою структурою з великою кількістю людей, досить закритою і консервативною. Це нормально. З іншого боку, ми балансуємо цю історію співпрацею з Держкіно за окремими проектами, які завершуються протягом року і які тримають нас у стані, відкритому до нових віянь, до нових людей, нових ідей і відчуттів. І це “плюс” для телеканалу, тому що через нас вони отримують цю нову інформацію.

- Юлія, питання до вас як до продюсера, у якого зараз одночасно кілька телепроектів — які локальні історії готуєтеся показати телеглядачам, чим думаєте його “зачепити”? Скільки серіалів і фільмів у вас зараз у виробництві?

Юлія Чернявська: Зараз дійсно багато проектів у виробництві, зйомьному і підготовчому періодах. Три телесеріали для ТРК “Україна”: “Чорна квітка”- 4 серії про чорнобильську трагедію, “Потрійний захист” — 16 серій, міський детектив і “Військовий госпіталь” — 32 серії. Крім цього, два повнометражних прокатних ігрових фільми — “Ізі” і “Урсус”, останній теж за участю “Медіа Групи Україна”. Крім цього, активно готуємося до зйомок повнометражного документального фільму “Будинок “Слово”.

Кадр із серіалу “Чорна квітка”. Фото надане Fresh Production Group

Режисер серіалу “Потрійний захист” Анатолій Матешко з автором сценарію Андрієм Кокотюхою. Фото надане Fresh Production Group

- Чому вибір припав на ці історії?

Юлія Чернявська: Якщо говорити про серіали, то в першу чергу ми орієнтувалися на переваги каналу. Маркетологи, з якими співпрацюємо, добре знають, що любить їх глядач. Нам залишається лише як можна точніше почути і прийняти їх запит і підготувати каналу свою пропозицію. Так, наприклад, ідея “Чорної квітки” належить Ользі Захаровій, директору по стратегічному маркетингу медіахолдингу “Медіа Група Україна . Був сформульований логлайн, під який ми запропонували задіяти талановитого сценариста Миколу Сніцара. Я знала, що краще за нього цю історію ніхто не зробить, і була права — всі залишилися дуже задоволені сценарієм. У прокатних фільмів зовсім інша історія народження. Вибір такої історії, як вибір супутника життя. Має щось вколоти в саме серце, викликати такі емоції, з якими захочеться жити багато років.

- А де знаходите стільки акторів?

Юлія Чернявська: Зараз працювати складніше, доводиться відмовлятися від російських акторських баз, а це різко скорочує вибір. Для “Військового госпіталю”, наприклад, необхідно було лише в першому циклі знайти акторів для 250 ролей. І ми впоралися, закрили їх виключно своїми українськими акторами. Об’їздили і переглянули практично всі театри, результатом залишилися задоволені і тепер готуємося до зйомок.

Серіал “Військовий госпіталь” зніматимуть в павільйоні, побудованому в одному з будинків на території заводу “Ленінська кузня”. Фото: Тетяна Довгань

Будівництво павільйону для зйомок 32-серійного серіалу “Військовий госпіталь”. Фото: Тетяна Довгань

повернутися у список